Про незаконно переміщенних до Росії полонених українців

Уповноважена по правам людини в Україні В. Лутковська повідомила, що  на наше прохання та у відповідь на наше колективний лист від близьких зниклих безвісти - офіційно звернулася до омбусмена РФ Ели Памфилової з тим, щоб російська сторона допомогла знайти безвісти зниклих громадян України, незаконно переміщених в Росію та на Кавказ.
До її офіційниго звернення додається наш лист від імені родичів без вісти зниклих до Ели Памфилової.
Ми сподіваємося, це є важливій крок до того, що цей "гордіїв вузол" буде розрубаний". Ми сподіваємося, це є важливій крок до того, що цей "гордіїв вузол" буде розрубаний.
Надзвичайно важливо те, що про це буде повідомлено на сайті "ВІДКРИТА РОСІЯ" та на сайті "Ехо Москви" .. Там такдож буде опублікований наш лист до правозахисників Росії.
Офіційне звернення - це тільки перший - але важливий крок до визнання самої проблеми обома сторонами конфлікту та її вирішенню .
Крок до того, що незаконно переміщені наші захисники, наші близькі та друзі повернуться до нас.

Це інтерв'ю взяла у редактора видання "Схід"  російська правозахисниці Зоя Светова для сайту "Відкрита Росія" і видання "Ехо Москви".

- Як виник рух пошуку незаконно переміщених в Россію?

В Україні зараз розвинулося захоплюючий і дуже потужний волонтерський рух в усіх напрямках. У нього залучені майже всі і кожен, хто не байдужий, або ж хто побував хоч раз на передовій. Майже всі журналісти, спецкори, телевізійники. Останній рік, як кореспондент українських телеканалів та видання «Схід», я перебувала «у гарячих точках», і, зокрема, коли йшла битва за донецький аеропорт -  в Пісках, в Тоненькому. Життя на передовій йде в прискореному режимі, і дружби стають міцнішими родинних зв'язків. Коли мої друзі опинилися в полоні, а хтось пропав безвісти, я зобов'язана була їх знайти всіма доступними мені методами.  Так виникла невеличка група пошуку зниклих безвісти. До нас почали звертатися рідні зниклих в районі бойових дій за рік - в Должанському, Іловайському, Дебальцевському котлах, в Луганському і Донецькому Аеропортах і під ними. Кожна історія - це величезна трагедія, дуже особиста, повз яку вже не пройти. Ніби це жахлива помилка життя, яку зобов'язаний, повинен, і можеш виправити.

Ми спілкуємося з іншими групами пошуку, з групою з визволення полонених «Патріот" , з прикордонниками, з тими, хто залишився на окупованих територіях або виїхав з них. В окупації діє потужний партизанський рух, є тіньова розвідка, і у кожної групи пошуку є свої контакти, свої агенти і зв'язки з «джерелами». У нас є база даних і сайт «Мирний Берег», куди люди можуть повідомляти будь-яку інформацію, що вони володіють по полоненим, по їхнім переміщенням чиі статусу, написати з будь-якого боку від лінії фронту або кордону. Коли хтось звільняється з полону, волонтери працюють з ними, допомагаючи пройти реабілітацію. Будь-яка їхня інформація дуже важлива. Деякі зі звільнених, як ті, хто потрапив у полон ще влітку, під Іловайськом, в числі інших полонених не раз були переміщувані через кордон з Росією. Вони розповідали, що їх вивозили не тільки Ростов, але й углиб країни, і гозміщували в різних СІЗО РФ. Деяких з часом відправляли назад, але поранених залишали у своїх СІЗО. «Афганці» в Росії підтвердили, що з нашого списку вони змогли виявити по різним СІЗО Москви і Ростова кілька десятків полонених. Більшість з них там знаходяться з пораненнями або у важкому стані. Більше того, від них хочуть «скоріше позбутися». Однак, також відомо, що їх часто переміщують з місця на місце, «тасують» між собою, кидаючи через кордон і назад.
Відомі випадки, коли на полонених заводилися справи і влаштовувався публічний процес. Досить гучні процеси проходять у справі Карпюка Миколая (Есентукі, за ст. 209 КК РФ). Кілька місяців тому розпочато процес у справі волонтера Руднєва Сергія.
 Його історія така. Після боїв за донецький аеропорт в полон потрапило кілька десятків українських військових. Захарченко оголосив родичам: приїжджайте за своїми, віддамо. У Донецьк виїхала дружина одного з полонених "кіборгів". Її супроводжували троє друзів, серед них - «афганець» Руднєв Сергій. Але вже в Горлівці їх усіх взяли в полон. Далі почалися складні переговори про обмін. Дружину насилу повернули з полону, її друга разом з Сергієм переправили до Росії, але повернули. Руднєва ж відправили в СІЗО міста Тихорецьк (між Ростовом і Краснодаром).  Сергія звинувачують, як і Надію Савченко - у незаконному перетині кордону, в той час, як на ділі його перевезли полоненого через кордон; і - в зберіганні зброї, знову ж таки не ясно - як з полону можна виїхати зі зброєю? В результаті - 30 днів арешту. Заведено кримінальну справу. Тепер йдуть суди.Та ми все ж очікуєм, що скоро цей полонений і підсудний повернеться додому. 

- Скільки всього у Вашому списку осіб?

За нашими підрахунками через кордон переміщено в різний час від 700 або більше громадян України, зараз від 200 - до 400 з них там і залишається. Але є відомості, що багато з них вивезені на Кавказ. Ми не можемо точно сказати, скільки сотень знаходиться зараз там. Тому, що на Кавказі їх вже не залишають у СІЗО. За нашими даними, їх переміщали як «робочу силу».

- Кого вдалося знайти? І що це за містечко Свердловськ і Краснодон? Що там відбувається?

Знайшлися семеро наших бійців в Адигеї. Надходить інформація з Дагестану, Осетії, Карачаєво-Черкесії. Є полонені, які дзвонили родичам з того боку. Ми визначаємо за даними стільникового зв'язку або інших служб, звідки дзвонили. Батьки запевняють, що в телефонній трубці чули голос сина. Кілька людей повернулися з СІЗО РФ після того, як їх повернули в підвали ЛНР-ДНР або козаків.
Свердловськ і Краснодон - прикордонні містечка. Від жителів прикордонних районів надходила інформація про те, що машини з полоненими перетинають пропускні пункти і направляються на територію Росії. Від них, як і з інших джерел, надходила інформація, що полоненими торгували як «робочою силою». У Свердловську знаходиться «перевалочний пункт», звідки через Гуково стартують машини зі «зниклими безвісти». І, хто з полонених побував у Свердловську, незабаром опинявся по той бік кордону, як свідчить білінг або телефонні розмови. Під Краснодоном, який також розташований близько до кордону, до недавнього часу знаходився так званий «ринок полонених», де стартова ціна «за душу» становила 500 доларів. Після чого їх вивозили через п.п. «Ізварине» у невідомому напрямку. Як показують дані мобільного зв'язку, раптом вони виявлялися Кавказі. Звернення до правозахисників Кавказу поки ніяких втішних результатів не принесло. Однак, є неофіційні підтвердження, що такі локації з використанням «робочої сили» на Кавказі все ж мають місце бути.
 

 Уже котрий місяць, як ми звертаємося до правозахисників Росії з проханням допомогти визначити місце знаходження зниклих безвісти громадян України, писали і дзвонили до Уповноваженої з прав людини в РФ Елі Памфиловій, зараз звертаємося в ММЛГ і до А.М. Федотова.  

Тож, офіційне звернення - це тільки перший - але важливий крок до визнання самої проблеми обома сторонами конфлікту та її вирішенню .
Крок до того, що незаконно переміщені наші захисники, наші близькі та друзі повернуться до нас.

Zircon - This is a contributing Drupal Theme
Design by WeebPal.